Свій віковий ювілей відсвяткувала жителька мікрорайону Юрівка Анна Ставкова

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/RbQI0wdvgPCXr

Жінка у свої сто років продовжує активно займатися хатньою роботою, вирощує городину та доглядає квіти. А ще має внуків, правнуків та одну праправнучку.

1913 рік став точкою відліку у життєписі одніє з довгожительок Полтави. Саме 13 червня на хуторі Андренки (зараз село Гоголеве Шишацького району) з'явилася на світ Ганна Ставкова.

/Ганна Ставкова, іменинниця

Я родилася перша. Як одружився батько, то я року не допустила. Святої неділі було весілля, а я народилася в червні місяці, 13 червня. То я не дочекалася року, як батько женився/

З семи років Ганна вже допомагала батькам, працюючи на городі. Напевно, такий спосіб життя, розповідає донька ювілярки, і вплинув на подальшу долю Ганни Феодосіївни, яка весь вік віддала роботі на землі.

/Анастасія Бундур, донька

Мама завжди була то ланкова, то передова. А я в школі бігаю і кричу: «Моя мама ланкова, усім передова». А вона почула та кричить: «Не треба, не можна так казати. Мені соромно»/

І навіть переїхавши до доньки в місто десять років тому, розповідає пані Анастасія, мама і тут не полишила роботи на землі.

/Анастасія Бундур, донька

Вона як приїхала, ми почали саджати картоплю, помідори, огірки і буряка навіть. І вона наскільки любить ходити туди. Я їй прям забираю і кажу: «Мамо, в хату!». А вона там на полі ходить буквою «Г», весь час на полі, на городі. Вона весь час на ньому/

Добрі слова про іменинницю говорять і її теперішні сусіди.

/Валентина Очкань, сусідка

Позавчора Настя, дочка, пере хустку, в яку ще бабуся, як тільки вона родилася, її сповивала, в цю хустку. Він цілий, шерстяний. Любов до дітей пройшла через усе життя/

Про сина Ганни Феодосіївни розповідає і її колишній земляк, який жив на одному хуторі.

/Василь Доченко, земляк

З їхнім сином ходив у школу, тоді армія була, тоді закінчили училище. Робив їх син викладачем у вертольотному училищі у Кременчуці, а тоді пішов на пенсію. Ми з ним завжди спілкувалися, бачилися, бо разом дитинство було, разом корів пасли/

Взагалі ж на початку 20 століття, ділиться спогодами ювілярка, їх населений пункт був зовсім іншим, ніж нині.

/Ганна Ставкова, іменинниця

Та як воно тоді ще звали нас хутором, бо там було 14 хат. Це ще давно переселяли звідкись, ото й розселили по Шишацькій дорозі, чи по Диканьській. Дорога ота була, і ми якраз жили у кутку/

Вітали іменинницю і представники влади.

/Людмила Кабак, директор територіального центру соціального обслуговування Київського району м.Полтава

Сьогодні ми завітали Ганну Федосіївну привітати з ювілеєм. Це дуже велике свято, і, на жаль, на сьогодні мало людей з такою датою/

Бажали і щастя, і здоров'я, і ...

/ІНТЕРШУМ

Всього-всього гарного, щоб ви ще до 110 дожили, і ми прийшли вітати/

Не забуває про бабусю і внук. Говорить: постійно навідує стареньку.

/Анатолій Хоменко, внук

Та раз в місць приїжджаю. Буває частіше - рідше. По-різному/

Ганна Феодосіївна прожила щасливе життя, зізнається пенсіонерка. Адже у неї любляча родина: і донька, і внуки, і правнуки, і праправнучка.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію