На залізничній станції «Абазівка» працює єдиний в Україні Краєзнавчий музей у залі очікування

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/JErEPlW7gP8YG

Майже рік тому у приміщенні залізничного вокзалу на станції «Абазівка» відкрили Краєзнавчий музей. Це – єдиний музей України, облаштований безпосередньо у залі очікування, розповідає його директор Олександр Лукомінський. Проте не тільки музеєм пишаються мешканці села, названого у XIX столітті на честь голови департаменту економічної ради Росії Михайла Абази. Тут досьогодні збереглося чимало будівель, споруджених за життя полковника. Вони уціліли під час революції та Великої Вітчизняної війни, але нині їх руйнує невидимий ворог – час.

/Марина Молька, журналіст

Тут, у селі Абазівка, можна доторкнутися до історії у прямому значенні цього слова. У селі збереглися будівлі, яким понад 200 років/

Колишній хутір Курилехівка (нині Абазівка Полтавського району) засновано 1789 року, статус села він отримав у 1801-му. Кілька разів назва населеного пункту змінювалася, теперішню село отримало наприкінці XIX століття. Тривалий час тут проживала родина голови Департаменту економічної ради Росії Михайла Абази. За його життя побудовано цілий ансамбль архітектурних споруд, частина з них збереглася і донині. Це, зокрема, будинок, у якому жила прислуга Абази, комплекс, що слугував іподромом, водонапірна вежа, бараки для робочих. Суперечки щодо призначення деяких приміщень існують і сьогодні. Так будівля, під дахом якої облаштували сільський будинок культури, за однією із версій, колись слугувала пральнею, за іншою – стайнею.

/Валентин Скляр, директор Абазівського будинку культури

Чутки ходять, що тут була стайня панська, але я вважаю, що якщо тут підвал, то це, скоріш за все, була столова/

Під будівлею дійсно є підвал, підземними приміщеннями якого можна вийти аж до панського озера, розповідає Валентин Скляр, адже підлітком сам неодноразово бував там. Нині ж підвал – в аварійному стані, як і багато інших споруд, зведених за життя Михайла Абази.

/Анатолій Майоров, мешканець с.Абазівка, депутат сільської ради

Він навів порядок, там така паркова зона, я веду до того, що нині немає такої сили рушійної, такого народного пориву, як він це робив, лідера не вистачає/

Зберегти ансамбль історичних будівель, говорить місцевий мешканець Олександр Лукомінський, можна. Для цього треба надати їм статусу пам’ятки місцевого значення. Тоді ніхто не зможе їх зруйнувати чи використовувати у своїх цілях.

/Олександр Лукомінський, директор Абазівського Краєзнавчого музею

Повинна сільська рада цим займатись, ніхто у ній ніколи такими питаннями не займався, такого відділу немає. Звернулися у районний відділ, там сказали, що це питання у компетенції відділу культури, а звідти нас направили до обласної державної адміністрації/

У червні виповниться рік з того часу, як у приміщенні залізничного вокзалу на станції «Абазівка» відкрили Краєзнавчий музей. Це, розповідає його директор Олександр Лукомінський, – єдиний музей України, облаштований безпосередньо у залі очікування. Періоду життя Михайла Абази тут присвячена окрема сторінка. До речі, ще один цікавий історичний факт: у 1845 році через село проїжджав Тарас Шевченко, про це поет згадав у повісті «Близнецы».

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію