Творча родина Пілюгіних не втомлюється дивувати полтавців красою решетилівських килимів та вишиванок

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/_qv-StVugPBvW

Цього разу гобелени, вишиті сорочки, рушники представили в літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка.

В основі цього гобелену – родинне дерево. Тут – і батьки, і діти, і онуки. Усе, як в родині Пілюгіних. Талант та завзяття до народних промислів у них переходить із покоління у покоління. Лариса Пілюгіна розповідає: килимами у більшій мірі займається чоловік з доньками, вона ж створює вишиті рушники та сорочки. Самотужки вигадує і орнаменти для своїх виробів. В роботі, ділиться, доводиться використовувати дуже багато різноманітних технік.

/Лариса Пілюгіна, вишивальниця

Навіть в простенькій сорочці, там більше 7 технік вишивки поєднується одна з одною і, звичайно, в цьому – вишуканість будь-якої роботи. Одну техніку використовувати нудно/

Лариса і Євген Пілюгіни до Решетилівки приїхали 40 років тому, працювали у Решетилівському художньому професійно-технічному училищі. Тоді ж познайомилися з особливостями решетилівських килимів. Цими секретами митці поділилися і зі своїми доньками. Останні залюбки долучилися до заняття народними промислами. Решетилівські килими, говорить Євген Пілюгін, мають свої особливості. По-перше, в їх основі – квіткові орнаменти. Ці квіткові форми, продовжує митець, збільшені і чимось нагадують велику полтавську душу. По-друге, килими мають особливе кольорове рішення.

/Євген Пілюгін, художник гобеленів та килимів

Вони ще світлі, як правило, тому що бралися в основу біла вовна або сіра вовна натуральна. Чорна теж бралася з овець, але вона підфарбовувалася цибулинням, дубовою корою/

Любов до килимів від батька успадкувала і донька Наталія. Розповідає: ще змалечку мала потяг до них.

/Наталія Дмитренко (Пілюгіна), килимарниця

Десь років з 5-ти ходила до них на роботу: то ниточку кину, то гребінкою поприбиваю. Дуже цікаво було. І вдома у нас дуже багато вовни було. І це якось само відбулося/

Освіту, продовжує пані Наталія, обрала відповідну. Спочатку училище, технікум, потім інститут і все – за одним і тим же напрямком. Сьогодні жодного дня не проводить без своїх килимів та гобеленів. Завдяки цьому тепер під час роботи може навіть не слідкувати за руками.

/Наталія Дмитренко (Пілюгіна), килимарниця

Це як гітаристи грають, не дивлячись на інструмент. От так само і я не дивлюся, що я там роблю. Я вже дивлюся за малюнком, щось фантазую, інколи навіть не розфарбовую картон, який йде під основою, а малюю вже вовну, фарбую вовну/

Лише роботою над килимами та рушниками творча родина себе не обмежує. Майстри створюють також різноманітні витинанки, іграшки, композиції.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію