В літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного у середу відкрилася виставка «Опішнянський дивосвіт»

У відеоархіві знаходяться 4 сюжети з такою назвою:
1) Сюжет №1
2) Сюжет №2
3) Сюжет №3
4) Сюжет №4

Одразу кілька майстрів представили для полтавців свої твори, серед яких – і ескізи вишиванок, і полтавські рушники, і доробки гончарів. Усі вони приїхали із Опішного, аби вкотре нагадати полтавцям про духовну спадщину, яку варто пам'ятати.

/Григорій Гринь, автор виставки

В кожній сім'ї раніше був рушник – це оберіг, він стимулював любов, злагоду і мир у цім домі/

Саме такі спогади і наштовхнули багато років тому молодого Григорія Гриня піти навчатися до Решетилівського професійно-технічного училища. Щоправда, тоді він отримав червоний диплом як майстер-килимар 6 розряду. З'явилася можливість стати художником.

/Григорій Гринь, автор виставки

Я любив вишивку, народне мистецтво ще з дитинства, але навиків не мав. Я довго бився сам, нічого в мене не виходило, але нав/

Не вдавалися чоловікові ескізи сорочок. Допомогли поїздки полтавськими селами, під час яких Григорій видивлявся у бабусь старовинні вишивки. Відтоді він став єдиним на всю Україну художником виробничо-художнього об'єднання «Полтавчанка». Поряд із його творами у музеї Панаса Мирного глиняні мініатюри – від родини Громових.

/Любов Громова, автор виставки

Робота в нас така, що чоловік робить саму форму, а я роблю розписи. Можна сказати, що ми одне одного доповнюємо/

Більше двадцяти років вони і живуть, і працюють разом. Але нині, говорять, це не спосіб заробітку, а стан душі, яким намагаються показати українцям мистецтво, що забувається.

/Любов Громова, автор виставки

Це роботу, все ж таки складна, і для того, аби займатися цим, треба вміння мати, час знаходити. Нині не багато гончарів. Раніше були майстерні навіть спеціальні, як навчали багатьох/

Автори виставки вірять, що народні твори не повинні забуватися і вони мають жити вічно.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію