Ці актори лише починають своє сходження на театральний Олімп

У відеоархіві знаходяться 1 сюжет з такою назвою:
1) Сюжет №1

Мова про вихованців Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського. До Полтави вони привезли уривок із вистави «Енеїда». Продемонстрували свої таланти у давніх друзів – Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.

Цей рік виявився плідним на ювілеї, говорить провідна артистка театру «Березіль» Ірина Кобзар. 125-річчя від Дня народження Леся Курбаса, 95-та річниця Харківського національного університету мистецтв імені І.Котляревського, 90-річчя від дня створення театру «Березіль». Є чим похизуватися і Полтавському літературно-меморіальному музею Івана Котляревського, який цього року відсвяткував 60-річний ювілей.

/Ірина Кобзар, провідна артистка театру «Березіль»

Ми вирішили, що ці дати можна об'єднати в одну. Ці прізвища – Курбас, Котляревський, де б вони не народилися, але вони є духом української нації і вони можуть поєднувати нас на якихось спільних територіях/

Такою територією стала Полтава. Саме сюди харківські артисти-початківці і завітали, аби поділитися своїм мистецтвом. І хоча у Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського вони навчаються лише 2 місяці, за цей час юні артисти вже встигли підготувати уривок драматичної вистави.

/Дмитро Іващенко, студент І курсу Харківського національного університету мистецтв імені І.Котляревського

Ми сьогодні підготували уривок із відомого твору «Енеїда», першу частину. У національних костюмах сьогодні будемо співати, танцювати і радувати людей/

Тішили глядачів не лише актори, а й вихованці консерваторії.

/ІНТЕРШУМ

Дівчина грає на бандурі і співає/

Харків із Полтавою завжди були у дружніх стосунках. Тому молоді люди із нашого міста на навчання часто вирушають саме до першої столиці України.

/Ірина Кобзар, провідна артистка театру «Березіль»

Ми хочемо, щоб у нас вчилися гарні люди і ми з радістю зустрічаємо полтавців. Бо так, як вони говорять, так, як вони співають, так, як вони відчувають, ніхто ніде так не співає, не говорить, не відчуває. Тому в мене на кожному курсі є полтавці, є навіть на заочних курсах кілька полтавців, і я їх зустрічаю з великою радістю, бо вони – носії української мови/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію