На Покрову у музеї Івана Котляревського провели вечір для молоді з особливими потребами
Полтавська молодь з особливими потребами не лише активно відвідує міські свята, але й бере у них участь. Так днями у музеї Івана Котляревського відбувся вечір «Свята Покрова», на який завітало близько півсотні молодих людей. Вони спілкувалися з козакам про історію України та демонстрували свої таланти.
/Микола Гаража, начальник штабу козацького гвардійського полку Полтавської Міжнародної академії козацтва
Так вічно в пам'яті бувало,
У нас в гетьманщині колись
Так просто військо шанувало.
Не знавши - стій, не шевелись.
Так славнії полки козацькі:
Лубенський, Гадяцький, Полтавський
Вже так було, як мак цвітуть/
Так із захопленням цитував Івана Котляревського генерал-лейтенант українського козацтва Микола Гаража під час розповіді про історію козацтва. До музею Івана Котляревського цими днями запросили близько півсотні молодих людей з особливими потребами.
/Ольга Буднікова, директор Полтавського міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Взагалі на кожне свято збираються з родинним колом чи друзями. Ми зібрали людей, з якими добре зустрічатися у будь-який час і пору року. Саме тому ми не могли оминути таке свято як Покрова/
Захід не випадково вирішили провести саме у цьому музеї.
/Микола Гаража, начальник штабу козацького гвардійського полку Полтавської Міжнародної академії козацтва
Іван Петрович Котляревський був великим патріотом України і дуже шанував козацтво, і 1812 року він організував 5 козацьке кінне поселення в селі Горошино/
Виступали перед присутніми не тільки вихованці творчих гуртків, а й самі запрошені – члени міської організації інвалідів «Пролісок» та асоціації дітей-інвалідів та дітей-інвалідів з дитинства. Адже головна мета подібних заходів, говорять організатори, – розвиток творчих здібностей у талановитої молоді.
/Ольга Буднікова, директор Полтавського міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Перш за все, соціалізації таких людей, перш за все в тому, щоб не бракувало їм спілкування, не бракувало їм самореалізації. Для того ми і збираємося/