Ветеран Михайло Клепач для свого правнука – герой

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/T4iz9WNEgNSNH

Ми продовжуємо серію сюжетів про ветеранів Великої Вітчизняної війни, підготовлених за сприяння Фонду Андрія Матковського «Полтавська родина». Сьогоднішня історія – про Михайла Клепача, який пережив окупацію, побував на фронті, здобув чимало почесних нагород за мужність та героїзм. Про непередбачувані повороти долі у житті Михайла Клепача – у нашому наступному матеріалі.

Війну Михайло Клепач зустрів 15-річним хлопчиною. До цього часу встиг закінчити 8 класів. Далі навчатися не захотів, адже окупанти поставили у школах своїх учителів. Михайло Васильович пішов працювати до колгоспу. Говорить: німці дуже суворо контролювали роботу, слідкували за дисципліною, влаштовували комендантські години. Під час однієї з таких Михайло Васильович разом з друзями потрапив під облаву. Окупанти хотіли відправити його до Німеччини, але хлопцеві вдалося втекти. Уже після визволення Полтавщини Михайла Клепача призвали до армії. На війні було різне, розповідає правнук ветерана Дмитро.

/Дмитро, правнук Михайла Клепача

Два рази його ранило. Один раз контузило. Осколок ще залишився у нього в голові/

Про те, що на фронті отримає поранення, ветеран знав задовго до цього. Дорогою на фронт на станції Ромодан Михайло Васильович зустрівся з провидцем, який передбачив його долю.

/Михайло Клепач, ветеран Великої Вітчизняної війни

Потім, значить, говорить: місяця через чотири оримаєте удар у ліву частину тіла. Потім витримку зробив, погортав книгу, потім говорить: місяців через одинадцять отримаєте удар у праву частину тіла/

Перше поранення Михайло Васильович отримав під час свого бойового хрещення у Бобруйській операції. Після цього було форсування ріки Західний Буг, дивізія Михайла Клепача пройшла Білорусію, Польщу, Литву, дійшла до Берліна. Уже відійшовши від німецької столиці, у лісі ветеран почув по радіо голос Левітана, який повідомляв про перемогу.

/Михайло Клепач, ветеран Великої Вітчизняної війни

Ми, звісно, були дуже раді, задоволені, сміялися, цілувалися, листи почали писати при свічках/

Але радіти довелося недовго, дивізію Михайла Васильовича відправили визволяти Чехословаччину. Там ще до 20 травня наше військо втрачало своїх бійців. Правнук ветерана Дмитро говорить: прадідусь – взірець мужності та героїзму.

/Дмитро, правнук Михайла Клепача

Він для мене герой. Веселий, цікавий. Можна прийти до нього, він може розповісти багато всього цікавого про війну, вражаючого, сумного/

Крістіна Брігіда

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію