В першу суботу лютого дорослі офіційно повертаються за шкільні парти

Перша суботу лютого – час, коли дорослі «дяді» і «тьоті» можуть офіційно повернутися за шкільні парти. Цього дня люди різних професій та віку знову відчувають себе старшокласниками, бо всіх колишніх однокласників та однокурсників збирає День випускників. Чому так важливо берегти шкільну та студентську дружбу, та як підтримують спілкування випускники різних років – дивіться у наступному сюжеті.

Не встигаєш обернутися, а перший дзвоник, перша двійка та бійка, і перша любов – вже позаду. Поступово забуваються уроки, контрольні та домашні завдання, але найголовніше – шкільні друзі – залишається у пам’яті назавжди.

/Андрій Матковський, голова фонду «Полтавська родина»

Шкільні роки, мабуть, назавжди залишаються у вашій пам'яті. Я у школі закінчував тільки 8 класів, а середню освіту отримував у Суворовському військовому училищі, і знаєте, ті стосунки, які зароджуються в цьому віці, коли ще немає посад, бізнес-інтересів, а люди дійсно сходяться за інтересами, дружать, підтримують чудові стосунки. На моєму столі завжди стоїть фотографія моїх друзів, випускників Казанського суворовського училища, ми тут у курсантській формі. Я вважаю, що це чудово, коли шкільна дружба переростає у дружбу на все життя, коли люди через 10-ліття підтримують стосунки, якщо виникає така необхідність допомагають один одному. І дійсно, коли ми згадуємо, що в нас є друзі, ми в першу чергу згадуємо шкільних і студентський друзів/

Після випускного вальсу починається нове доросле життя, яке може закинути куди завгодно. Ось тут важливо не загубити один одного. І, незважаючи на кількість років, які минули з часу останнього дзвоника та кількість кілометрів, які віддаляють від школи, де ви навчалися, важливо усіма можливими засобами зберегти стосунки. У нагоді стануть листи, соціальні мережі, телефон і, звичайно, гарний привід зустрітися – День випускників, який традиційно збирає однокласників та однокурсників у першу суботу лютого.

/Андрій Матковський, голова фонду «Полтавська родина»

Мені дуже приємно, що ми підтримуємо стосунки, я із великим задоволенням їздив на 65-річчя нашого рідного училища. Минулого року було 30 років нашому випуску, і я із великим задоволенням зібрав усіх в Полтаві, бо не так близько їхати до Казані. Багато хто з них живе в Україні, в Росії, вони приїхали сюди, і з великим задоволенням ми зустрічались.

Наше рідне училище знаходиться далеко, тому дуже часто зустрічатися немає можливості. Але сьогодні є чудові засоби комунікації: я сьогодні і по телефону дзвонив своїм друзям-випускникам, і через інтернет-сайт «Однокласники», думаю, дуже популярний сьогодні сайт не тільки для молоді, а взагалі для всіх людей. Було дуже приємно поспілкуватися з однокласниками, згадати свої шкільні роки, як ми навчалися, як дружили, і привітати один-одного із цим чудовим святом/

/Андрій, закінчив школу 10 років тому

Телефон, інтернет + школа одна – поруч живемо, часто просто бачимося, перетинаємося в місті, але, на жаль, багато хто поїхав у Київ, Харків, хто там вчився – там і залишилися. З ними, звісно, складніше. Але я чекаю зустрічі однокласників, на 10 ранку до школи/

/Дмитро, закінчив школу 5 років тому

На зустріч планую йти, на жаль, кілька попередніх я пропустив, але на цю обов'язково піду, бо 5 років – ювілей випуску. З однокласниками мало спілкуюся, у нас багато хто роз'їхався: Харків, Київ, за кордон, але буду радий всіх бачити черех стільки років/

І не має значення, скільки років минуло з часу випуску. Коли ви зустрінетеся знову – це буде гарний привід повеселитися, як на випускному балу.

/Віра Мелешко, завідувачка кафедрою укр.літератури ПНПУ імені В.Г. Короленка

Побачитися радісно, бо ми себе тоді відчуваємо молодими, здоровими, необтяженими ніякими проблемами, і нам здається, що ця молодість безкінечна. Я думаю, що ця зустріч якраз для того, щоб ця молодість продовжувалася/

Стрічка новин