Сьогодні ж відбулася презентація одразу трьох видань, присвячених Голодомору 1932-33 років

В одному з них згадуються імена шістнадцяти тисяч загиблих – цей перепис охопив дванадцять районів Полтавщини.

Презентація двох книг та оповідання, присвячені Голодомору 1932-33 років, розпочалася з хвилини мовчання. Владика Полтавський та Кременчуцький православної церкви Київського патріархату Федір назвав цифру у сім мільйонів людей, яких вважають безневинно убієнними. Хоча дехто говорить й про два мільйони.

Як би там не було, а про геноцид проти цілого народу замовчувати не можна, так, як це робилося за радянських часів.

Заступник голови облдержадміністрації Сергій Соловей, сказав, що у ті роки загинула майже вся його родина, залишилася живою лише бабуся. Тому видання «Книги Скорботи» для нього – фактично справа честі. Над останньою науковці працювали не один рік, їздили по селам, спілкувалися з очевидцями, хоча останні, як говорить керівник робочої групи Раїса Самойленко, не охоче йшли на контакт через небажання ворушити події такої давнини.

/Раїса Самойленко, керівник робочої групи Книги Скорботи

Ми підготували і другий том. На жаль, він поки так і не побачив світ, але нам обіцяють, що вийде. Ми дуже переживали за долю цієї книги/

Серед видань, які презентували, і перевидане оповідання «Чи я в лузі не калина», яке вперше з'явилося ще у 1984 році. Його автор – Володимир Шкурупій, який нині став ієромонахом Афанасієм. В розповіді описуються й події голодомору 1947 року.

До видання книг долучилася й обласна державна адміністрація. Начальник управління інформації та зв'язків з громадськістю Олег Пустовгар зазначив, що нею було виділено кошти. Хоча не обійшлося й без таких політичних сил, які виступали проти друку, переконуючи, що не було ніякого Геноциду.

Наразі ще багато залишається невідомого про ті події, ідуть з життя і свідки, тому варто якнайбільше уваги приділити цій чорній сторінці української історії.

Стрічка новин