Країна повинна знати своїх героїв в обличчя

До 70-ої річниці від початку Великої Вітчизняної війни «Студія «Місто» започатковує серію сюжетів про її героїв – ветеранів. Розповіді про тих, хто ціною власного життя здобував мирне небо, тепер стануть традиційними на каналі. І перший наш сюжет про голову Полтавської міської ради ветеранів Великої Вітчизняної Віктора Подзорова. Ці матеріали стали можливими за підтримки фонду «Полтавська родина».

Віктор Сергійович Подзоров народився у 1926-му році в селі Щебутак Оренбурзької області (Росія). Коли почалася війна, йому щойно виповнилося 15 років, а сім'я переїхала до Домбарівки. Там він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Петрівною. Тоню та її сім'ю евакуювали з Полтави. На фронт потрапив у 43-му. Служив на флоті, спочатку – на підводному човні, потім – мінером на тральщику. Війна для Віктора Подзорова закінчилася у Румунії. Звідти він одразу поїхав до своєї коханої, Віктор і Антоніна побралися у Полтаві. А далі було мирне життя. Служив на Балтійському флоті. Деякий час молоде подружжя мешкало у Севастополі, там народилася і перша донечка. Після того, як пішов з флоту, сім'я оселилася у Полтаві. За 65 років подружнього життя виростили двох дочок та трьох онуків.

Зараз Віктора Сергійовича як ветерана Великої Вітчизняної часто запрошують до шкіл, училищ та різних молодіжних організацій. Він ніколи не відмовляється виступати перед дітьми, але взагалі про війну згадувати не любить.

/Ірина, дочка Віктора Подзорова

Він був такий, не дуже відвертий, будемо казати, про війну він ніколи не згадував, якщо, звичайно, тільки не попросити, так щоб він розказав, але просити дуже важко/

У сім'ї цієї теми майже не торкаються, не хочуть зайвий раз хвилювати, але дещо все-одно знають.

/Ірина, дочка Віктора Подзорова

Пам'ятаємо, він розповідав якось, що він був у супроводі, коли закінчувалася блокада Ленінграду. І він на підводному човні тоді служив і супроводжували караван кораблів/

За відвагу, проявлену у цій операції, Віктора Подзорова нагородили Орденом Червоної Зірки.

Раз на рік, у День Перемоги, Віктор Сергійович вбирається у свій святковий піджак, де, окрім Червоної Зірки, ще є багато різних нагород та медалей.

Він взагалі – справжній офіцер, згадує молодша дочка Алла, ніколи не одягає сорочки без краватки. Завжди дуже охайний, скромний. Такий і характер у нього.

/Алла, дочка Віктора Подзорова

До дітей він був трошки суворий. У нас батько такий, знаєте, суворий, але справедливий. Він нас виховував в тому ж дусі, треба бути чесними, треба бути скромними, принциповими/

До себе ж Віктор Подзоров ще вимогливіший. У свої роки він і досі працює – головує у Полтавській міській раді ветеранів ВВв. Виходити доводиться завчасно, бо він майже нічого не бачить. Ось так, наосліп, але завжди вчасно, о 8 ранку він вже на службі.

/Дмитро, онук Віктора Подзорова

Як приклад для наслідування мені і братам. Вагалі-то це дуже серйозний приклад, коли людині вже за 80. Він не сидить дома, не бубонить, не жаліється, яке погане життя, як погано живеться, а він просто бере і робить/

Стрічка новин