Цього дня свій день народження відзначає швейна машинка

Її запатентував 21 лютого 1842 року американець Джон Грінау. З тих пір це приладдя зазнало чимало змін, та головна його функція – полегшити життя швачкам – лишилася. Як шиють у Полтаві – дивіться далі у випуску.

Без машинки немає швачки, кажуть майстрині голки. Тим більше, якщо йдеться про роботу, коли за 1,5-2 години треба пошити сукню. Вручну наші прабабусі, мабуть, довше працювали. У цьому цеху таких машинок з півсотні. Усі – німецької якості і універсальні. І шифон, і шкіру потягнуть. А за ними зранку до вечора – звичайні жіночки. Майя Данілова тут із 2002. З того часу встигла у декрет сходити – за двома малими – і повернулася до машинки. Каже, починала із не такої серйозної.

/Майя Данілова, швачка

Це була подольська машинка, на ній починали дуже багато людей, а далі було оце справжнє німецьке обладнання/

Справжнє обладнання Майя опанувала в училищі, перші спроби шити були значно раніше – в дитинстві.

/Майя Данілова, швачка

Вперше це, мабут,ь у школі було, під час трудового навчання, коли багато дівчаток починають шити маленькі кофточки/

Щоб справитися із темпами роботи та усіма вимогами, потрібне загартування неабияке. Кожна тканина вимагає особливого налаштування машинки. Професія швачки – суто жіноча, чоловіки тут приживаються одиницями. Зате результат у полтавських швачок виходить – євростандарт. Щоправда, у нас купити такі вироби неможливо – тільки в Європі. Бо фабрика «Ворскла» шиє на експорт.

Стрічка новин