Хлопцям - книжки про техніку, дівчаткам - романи та фантастику

З такими подарунками до бібліотеки-філіалу для дітей № 10 завітали представники благодійного фонду «Жіноча рада». Причому, у дарунок закладу меценати передали не аби що: юні читачі самі повідомили благодійників, які книжки хочуть прочитати.

Цього ранку у бібліотеці-філіалі для дітей № 10 Центральної бібліотечної системи зібралися найактивніші читачі. Привід - святковий: напередодні Різдва з подарунками до закладу завітали представники фонду «Жіноча рада».

Про презенти для бібліотеки благодійники довго не думали. Звісно ж, подарували книги. При чому, не абиякі: діти, говорить голова фонду Вікторія Матковська, самі замовили собі літературу, яку бажають читати. Завідуюча бібліотекою-філіалом для дітей № 10 Наталя Бойко відзначає: найактивніші відвідувачі закладу - дівчатка.

/Наталя Бойко, завідуюча бібліотекою-філіалом для дітей № 10 ПМЦБС

Дівчатка люблять романи, серії «Для дівчаток». І хлопці, й дівчата читають також детективи. Для малюків - «Почитайко», «Під партою», «Для тих, хто не любить читати»./

Для хлопців же привезли справжні чоловічі видання, як то про військову техніку. Втім, святкувати Різдво Христове без колядок - не по-справжньому. Тож не обійшлося без вертепу. Та й самі дітлахи-читачі бібліотеки мали нагоду продемонструвати власні знання на тему християнських свят. Малі й загадки відгадували, і вірші розповідали.

Однією з найактивніших була Ірина Дум. Дівчина говорить: про різдвяні традиції знає чимало.

/Ірина Дум, відвідувачка бібліотеки-філіалу для дітей № 10 ПМЦБС

Я дуже поважаю свято Різдва та багато про нього знаю, завжди відзначаю у колі сім'ї. Ми робимо кутю, запрошуємо гостей. У нас повен дім радощів, ми зустрічаємо коли з сім'єю, коли з друзями./

Голова благодійного фонду «Жіноча рада» Вікторія Матковська, у свою чергу, відзначає: співпраця з цією бібліотекою на цьому не завершується. Вже й ганок у закладі відремонтували, невдовзі планують нові меблі закупити. Ну а напередодні Різдва Христового вирішили презентувати дітлахам книги. Бо ж сама ще з дитинства пам'ятає, говорить пані Вікторія: 7 січня - одне з найважливіших свят у році.

/Вікторія Матковська, голова благодійного фонду «Жіноча рада»

Нас бабуся запрошувала до себе у гості. Ми ходили до неї на вечерю, їли кутю і певно, найрадіснішим явищем і була кутя, бо для нас це було незвичайно і діти були щасливі. Тоді були скромні подарунки, але це було радісно./

Олександр Крумін

А доки представниці «Жіночої ради» вітали з Різдвом дітлахів, діти з цими святами привітали працівників телевізійної студії «Місто». Колектив телеканалу завітали віншувати з Різдвяними святками справжнісінькі колядники - вихованці школи «Паросток». Діти різного віку приготували вже традиційну для їх репертуару вертепну програму. Таким чином школярі долучаються до культурної спадщини свого народу та вивчають традиції та історію рідного краю. Учитель школи Олена Ульяніч розповіла, що готуючи свою виставу діти поглиблено вивчали історію колядок та щедрівок та добре знають суть цього обряду.

/ Олена Ульяніч, учитель української мови та літератури приватної школи «Паросток»

Ця вертепна програма і це дійство має під собою певне підґрунтя. Сама суть вертепного дійства і колядництва прийшла до нас з давніх-давен і глибинно, мабуть, присутня ця традиція в розумі, в крові, в серцях власне кожного українця./

Та й дійсно, народознавці стверджують, традиції носити зірку та водити козу прийшли до нас ще з язичницьких часів та, обрісши православною тематикою, влилися в життя українського народу, стали його етносом, історією. Ще здавна повелося у слов'ян ходити від домівки до домівки сповіщаючи кожного про Різдво Месії. Пісні-віншування отримали назву колядки. Свідчення про них можна знайти у багатьох як історичних так і художніх творах ще часів становлення української держави. Колядники носили за собою зірку, що була їм ніби дороговказом. В нагороду за радісну звістку господарі дому щедро обдаровували колядників, залишити останніх без гостинців вважалося ганебним. Свої подарунки отримали й вихованці «Паростка», адже їх вертеп, розіграний за всіма традиціями дійсно не може не захоплювати.

/Олена Ляшенко, журналістка «Студії «Місто»

Щодо вертепного дійства, колядок та щедрівок, я вважаю, що це дуже добре, тому що люди, діти вчаться бажати добра іншим. Чого зараз, в наш час, коли люди зациклені на собі, так мало./

/Руслан Гунько, журналіст «Студії «Місто»

Одного разу я святкував Різдво у селі, і зараз згадав ті чудові моменти, томущо мені дуже сподобалося. Я вважаю, що потрібно це підтримувати, бо зараз молодь забуває хто ми й звідки пішли. Потрібно згадувати етно, згадувати Україну, згадувати ту історію, яка невід'ємною частиною нашого суспільства повинна бути./

Вихованці «Паростка» говорять, теж вважають традиції колядування значущими для себе і для молоді в цілому.

/Павло, член вертепу

Народження Ісуса Христа важлива подія взагалі в історії всього світу. Це дійство дуже важливе для мене і для всіх, бо ми повинні пам'ятати українську історію, її культуру. Різдво найбільше православне свято./

Стрічка новин