Здається, театральне життя Полтави набуває нового свіжого подиху

Окрім гастрольних вистав, на сцені уславленого обласного музично-драматичного – цікаві й різноманітні за жанром свої, полтавські постановки. Вечір, коли на театральній площі надзвичайно людяно й громадяни питають «зайвого квиточка», вже не є надзвичайною у міському житті подією. Початок цьогорічного нового театрального сезону – цьому підтвердження.

Не випадково театральний сезон «гоголівці» розпочали драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня». Саму цю постановкою молодого режисера Влада Шевченка незивають сьогодні кращим доробком театру. Твір в інтерпретації полтавців вийшов яскравим, динамічним й дуже сучасним. Адже тема зрадженого кохання, вірності й моральних цінностей вічні. При абсолютній відсутності на сцені елементів побуту – лісу чи будинку, реальна картина оповіді досягається світловими спецефектами й музикою. Останньому елементу режисер приділив особливу увагу: найважливіші моменти у виставі підсилюються вдалою хореографією й вражаючими музичними темами. На сцені багато молоді, хоча й участь у спектаклі досвідчених майстрів, зокрема, народного артиста України Василя Голуба, – це, як й завжди, родзинка вистави.

Щодо виконавців ролей головних героїв, їх на сцені втілили сам режисер вистави Влад Шевченко та актриса Тетяна Любченко, вийшли ці образи відверто зворушливими. А тому й аплодували глядачі акторам довго й щиро. До слова, у театрі того вечора глядач розмістився навіть на сходах залу. Приємно, що театральне життя міста відновлюєть: трупа поповнюється молодими кадрами, меценати знайшли дорогу до цього мистецького закладу. Проте, й досі наша культура й саме театральне мистецтво тримається на ентузіазмі. Чи будуть за існуючих побутових умов утримуватися молоді й талановиті у Полтаві? Маємо сумніви.

Стрічка новин