В гостях у ветерана Української повстанської армії, якій у цьому році виповнюється 65 років з дня заснування, сьогодні побувала наша знімальна група

Під час Другої світової Григорій Гусак був розвідником УПА, а у 44-му, за доносом одоносельців, його засудили на 15 років таборів. Із заслання на рідну Іванофранківщину він повернувся у 56-му, працював майстром по будівництву доріг. Останні два роки дідусь живе у сина в Полтаві.

Григорію Матвійовичу Гусаку 87 років. У молодшого сина в Полтаві живе останні два роки. До нас ветеран ОУН-УПА вийшов бадьорим кроком, опираючись на палицю. Ще неповнолітнім він вступив до об'єднання українських націоналістів на Іванофранківщині, звідки сам родом. Вже через рік – у 1938-му – його засудили до 8 років польської тюрми. Відсидів Григорій Гусак тільки 8 місяців – у 39-му західно-українські землі звільнили від Польського панування. З початком війни 22-річний хлопець вступив до новоствореної Української повстанської армії, воював у Карпатах, був розвідником.

У 44-му, за доносом одоносельців, вояка УПА засудили за політичною статтею на 15 років таборів. Його дружину врятувало те, що вона не змінила своє дівоче прізвище, однак саме тоді була вагітна – син Володимир народився вже без батька. Григорія Гусака направили на будівництво Норільського комбінату.

/Григорій Гусак, ветеран ОУН-УПА

собак краще тепер годуємо, як нас годували. А ще над нами знущалися/

Через 10 років, після смерті Сталіна, Григорія Гусака амністували – 36-річний вояк УПА тоді важив 26 кілограмів. Однак ще три роки він не мав права виїздити в місць позбавлення волі, зазначає його молодший син Роман. Каже, у 56-му батько нарешті повернувся до жінки і сина, які весь цей час його чекали. Через 10 років народився і молодший Роман. Всі роки після амністії сім'ю Гусаків регулярно відвідували представники КДБ. Приходили о 2-й, 3-й ночі. Одного разу навіть пригостили малого Романа, який розплакався, яблуком.

/Роман Гусак, син ветерана

але все-рівно - всю хату перерили - нічого не знайшли, але батька забрали. Через тиждень повернули. Я бачив, як батько страждав, аж доки у 90-х роках не побачив жовто-блакитні прапори, поки не почалися мітинги, народний рух, який піднявся в той час/

Григорія Матвійовича знає і поважає вся вулиця, зазначає його син. І додав – його дивує багаторічне упереджене ставлення до ветеранів ОУН-УПА, навіть у незалежній Україні.

Стрічка новин