Приміщення українського парламенту, можливо, колись прикрасять унікальні авторські роботи нашого земляка – майстра художньої вишивки з Опішного Григорія Петровича Гриня

Принаймні, такі плани митець виношував довгі роки.

Григорій Петрович – з роду полтавської трудівниці-ткалі, дядько був художником. Тож юнаком, не особливо переймаючись жіночністю професії килимаря, подався до Решетилівського художнього. Творив килими, аж доки раптом не закохався у мистецтво стібка. Згодом й дівчат-однокурсниць повчав. Потім сам став вигадувати пишномовні стежки та хрестики, мотиви та композиції, віддавши все своє трудове життя фабриці «Полтавчанка». Збирав унікальні полтавські витвори вишивальниць.

/Григорій Гринь, художник з вишивки

Ми як приїздили й бачили оті старовинні хрестики, так ледь не цілували, такі вони нам були милі й дорогі.... Ну просто не можна словами описати мою любов до вишивки/

Ім'я єдиного чоловіка-художника з вишивки Григорія Гриня з полтавської фабрики було візитівкою Полтавщини радянських часів. Спеціально для урядових делегацій розробляв орнаменти подарункових українських рушників, презентував полтавське мистецтво й за кордоном. Шана громади додала звання Заслуженого художника України. Та головне для Григорія Гриня нині – продовження його творчості, утвердження національних ремесел. А ще є мрія побачити виданим каталог творчого доробку, а це – понад десять тисяч фрагментів старовинних орнаментів, більше п'ятиста власних тем: дитячі мотиви, колекція оригінальних аксесуарів, сто обрядових рушників, що не поступаються безцінним творам минулих століть. Кожний довжиною у сто метрів міг би прикрасити Верховну Раду. Має наміри художник одягти «в ексклюзив від Гриня» й торговельну мережу.

/Григорій Гринь, заслужений художник України.

Мені так хотілося, аби це все не завмерло. От люди ж пам’ятають - тільки війна закінчилася, й почали одразу ж відновлювати фабрику. А сьогодні ледь жевріє такий промисел. Хоч попит буде!/

Є ще одне: Григорій Петрович збирає старовинні побутові речі, гончарні уламки минувшини, займається квіткарством, та головним життєвим надбанням майстра є його родина. Творчі нахили й любов до національних традицій зберегли діти, тепер допомагають батькові з нехитрими, але дефіцитними матерілами для нових робіт. Калька, пензлик й фарби – от й все знаряддя художника Гриня. Окрім, звичайно, великої любові до полтавської землі.

Стрічка новин