Попри рішення суду ВІЛ-позитивній матері не повертають її дворічну дитину

Пів року полтавка, мати дворічного сина, не бачила свою дитину. Хлопчика, говорить, колишній чоловік забрав насильно через ВІЛ-позитивний статус жінки. При цьому представників органу опіки та виконавчої служби не було, а міліцію викликали звичайні перехожі. Правоохоронцям показали рішення апеляційного суду, тож ніяких перешкод під час відібрання вони не чинили. Пів року справа розглядалася у судах, та зрештою правосуддя стало на сторону матері, але сина їй так і не повернули. З подробицями - наші кореспонденти.

Для цієї жінки військові дії тривають не лише на Сході України, холодна війна вже пів року точиться між нею та родиною колишнього чоловіка. Через свій ВІЛ-позитивний статус Ірина ледь не втратила права на материнство. Сім'я батька дитини, говорить, доклала для цього усіх зусиль. Сина забрали у неї пів року тому. Увесь цей час справа розглядалася у судах. І хоч касаційний суд скасував рішення апеляційного про те, що дитина повинна проживати з батьком, ситуація не змінилася.

/Олександр Лемешко, правозахисник
Вищий спеціалізований суд все-таки об'єктивно підійшов і підтримав рішення Київського районного суду Полтави, скасувавши при цьому рішення Апеляційного суду області у частині того, щоб змінити місце реєстрації дитини. А ще - ми перемогли в частині того, що протилежна сторона відмовилась від продовження участі в судовому засіданні з приводу позбавлення батьківських прав/

Фахівці благодійної організації «Світло надії», яка допомагає матері відстоювати свої права, обіцяють сприяти примиренню обох сторін.

/Надія Тімошенко, заступник виконавчого директора БО «Світло надії»
Вся судова тяганина колись завершиться, а морального збитку, який нанесений дитині, відібраній від матері, його повернути не вдасться ніколи/

Батько переховує хлопчика, говорить мати, не дозволяє їй побачитись з сином. І це при тому, що Ірину ніхто не позбавляв батьківського права. Правоохоронні органи, нарікає, їй ні в чому не допомагають.

/Ірина, мати
Дають просто відписки про те, що забрати дитину ніхто не може, бо немає законних підстав, повідомити про місцезнаходження вони також чомусь не можуть. Доводиться звертатися до суду про відібрання дитини. Сподіваюсь, найближчим часом я зможу безперешкодно просто обійняти сина/

Нині завдання - отримати оцінку поведінки батька з боку правоохоронних органів. Ірина стомилася від судової тяганини, говорить, втрачено час, кошти, а головне - психічне здоров'я не лише її, а й дитини.

Стрічка новин