В літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного відбувся вечір пам'яті поета Володимира Тарасенка

Згадати свого друга, колегу, талановитого митця зібралося кілька десятків полтавців. Яким Володимир Тарасенко залишився у пам'яті кожного з них, вони розповіли нашим кореспондентам.

У 2002 році Володимир Тарасенко створив поему «Апостол праведної ліри». У ній йшлося про життя і творчість класика української літератури Панаса Мирного. Саме за цю поему Володимир Олександрович удостоївся високої відзнаки – став лауреатом обласної премії імені Панаса Мирного. Нині його портрет у музеї письменника – на одному з почесніших місць, а присутні із болем у голосі згадують те, що вже рік, як немає серед живих самого Володимира Тарасенка.

/Володимир Раковський, член Національної Всеукраїнської музичної спілки, друг В.Тарасенка

Людина була щира, не ганялася за нагородами, віддана друзям. Хоч і хворів особливо в останні роки, але ніколи нікому не відмовляв у допомозі/

Колеги Володимира Тарасенка називають його надзвичайно талановитою людиною. Вірші поета, говорять присутні, відрізняються особливим ліризмом та душевністю. Через це більш ніж як 200 його поезій стали піснями. Сьогодні у літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного зібралися найближчі друзі та колеги поета. У кожного з них – своя історія, пов'язана із постаттю Володимира Тарасенка.

/Іван Нечитайло, член Національної спілки письменників України, друг В.Тарасенка

Найбільше мені запам'яталася наша спільна поїздка до Києва на збори письменників. Ми жили з ним в одній кімнаті, ночами дуже багато говорили про літературу та про все інше говорили/

Загалом за роки життя поет Володимир Тарасенко створоив 26 збірок: «Засніжені мальви», «Отчий сад», «У променях вічності», книги для дітей «Неслухняний гусачок», «Тарасикове літо» та інші.

Стрічка новин