Перша субота лютого за традицією – День зустрічі випускників

Для майбутніх абітурієнтів останній дзвоник пролунає лише у травні, але прощальний випускний бал – не привід залишати рідну школу назавжди. До неї можна повернутися знову – у День зустрічі випускників. Як цього дня зустрічалися випускники Полтавської гімназії №33, знає Крістіна Брігіда.

Перша субота лютого. Місце зустрічі змінити не можна. Саме цього дня полтавські школи знову відчиняють двері для своїх колишніх учнів.

День зустрічі впиускників - чудова можливість побачити своїх однокласників, поспілкуватися з колишніми вчителями, згадати шкільні роки. Коли як не сьогодні випадає нагода ще раз посидіти за шкільною партою та повернутися у своє дитинство.

Сьогодні ці випускники мають різні професії, сімї, дітей, але завжди їх об'єднуватиме навчальний заклад, у якому пройшли кращі роки дитинства та юності.

/Бліци:

- Я дуже скучила за своїми старими знайомими, тому що ми не бачимося просто на вулицях. Усі пишуть "ВКонтакте": "Ти прийдеш? Ти прийдеш?", тому саме, тому, щоб побачитися.

- Зазвичай є новини: хтось уже вийшов заміж, у когось діти, хтось вступає на другу вищу освіту. Завжди щось цікаве дізнатися про своїх однокласників, про людей, з якими навчалася в одній школі.

- Намагаюся кожного року приходити, коли зустріч випускників. Навіть поза цим днем, буваю тут, багато чого пов'язано зі школою, хочеться бувати тут.

- Прийшов побачити старих друзів, вчителів. Давно не бачилися. У минулому році було 5 років, у цьому 6 років, як випустилися./

Неважливо, скільки років пройшло від дня закінчення школи та отримання атестату, колишні учні завжди поспішають на зустріч випускників, говорить директор Полтавської гімназії №33 Наталія Кікоть.

/Наталія Кікоть, директор Полтавської гімназії №33

Приємно, те що за кілька тижнів, місяців зустрічаєш випускників, вони завжди запитують, чи буде зустріч, чи не відміняється у цьому році./

Ювілейною цьогорічна зустріч стала для випускників гімназії зразка 1993 та 2003 року.

/Ірина Ольшанська, вчитель української мови та літератури

У мене цей рік ювілейний. Сьогодні 10 років першого мого випуску, діток, яких я взяла в 5 класі і випустила в одинадцятому. Тому безумовно радість велика. Хочеться поспілкуватися, дізнатися, чого досягли за 10 років, які сімї створили, якими стали./

Причому, діляться вчителі, дізнатися про справи своїх колишніх учнів хочеться не зі звичайної цікавості. Аже за роки навчання школярі стали справжніми дітьми для своїх наставників.

/Ірина Ольшанська, вчитель української мови та літератури

Говорять: учитель продовжується у своїх учнях. Тому хочеться побачити, яким є це продовження, чого досягла я і чого досягли мої випускники./

Своїми здобутками та досягненнями випускники і діляться на таких зустрічах. Але запевняють: у стіни рідної школи готові повертатися не лише у першу суботу лютого.

/Олександр Таранов, випускник Полтавської гімназії №33

В принципі я заходжу доволі часто, бачив своїх вчителів ще на практиці, коли був студентом, адже виробнича практика і все інше, тобто зустрічався зі своїми вчителями. Зустрічаюся зі своїми однокласниками і поза школою, але в такій офіційній обстановці хотілося з ними побачитися./

Випускники запевняють: як не складалися б роки навчання у школі, після випускного балу у пам'яті залишаються лише найкращі та найприємніші моменти.

Стрічка новин