Змінити професію на пів-дня запропонували в КП «Полтававодоканал» журналістам місцевих ЗМІ

Усе для того, аби акули пера побачили та відчули зсередини, яке воно, життя працівників підприємства. Долучилася до такої акції і наша знімальна група, для якої змінити мікрофон та камеру на лопату й спецодяг не було проблемою.

Початок робочого дня у новій іпостасі для журналістів розпочався з правил техніки безпеки, адже багатьох з них очікувала робота, пов'язана з механізмами. Нашій знімальній групі довелося тимчасово вжитися у роль членів бригади служби водовідведення та каналізації «Полтававодоканалу». Тож, шолом – на голову, спецодяг – на тіло, лопату – в руки, і вперед ремонтувати каналізаційний колектор поруч з Алмазним заводом. Останній, як і більшість колекторів по місту, у вкрай небезпечному стані – термін його експлуатації вже давно закінчився. Як підсумок, труби там фактично немає, залишився лише жолоб. Саме на нього і вкладають нові труби, які надовго вирішать проблему з колектором у цьому місці.

/Іван Місюк, нач. служби водовідведення КП «Полтававодоканал»

Ці труби міцні, не дивлячись на те, що вони легкі – їх може підняти один чоловік майже за одну сторону. Але вони мають подвійну оболонку: внутрішній шар – товщиною п'ять міліметрів, і верхній шар, теж приблизно такої товщини/

Однак, аби розпочати вкладання нової, більш сучасної труби, необхідно провести підготовчі роботи: вирити траншею, знайти жолоб старого колектора та очистити його.

Отак лопата за лопатою доводиться вичищати дно старої труби, аби вкласти на нього вже нову та відремонтувати колектор.

Спускатися до траншеї працівникам «Полтававодоканалу» доводитсья безліч разів на день.

Є і заслужений тимчасовий відпочинок: коли ти виконав роботу на своїй ділянці, то відпочиваєш і чекаєш, коли інші виконають свою частку роботи.

Біля Алмазного заводу каналізаційний колектор знаходитсья на глибині близько чотирьох метрів, кажуть працівники комунального підприємства. До таких глибин люди вже звикли і вважають цю ділянку далеко не найважчою, однак, уточнюють: бувають і дуже складні ремонти.

/Григорій Гриценко, майстер мережі каналізації та водовідведення КП «Полтававодоканал»

Складна розкопка – це понад 6 метрів. Там потрібно виставляти щити, щоб було безпечно працювати, або виставляти спеціальні знаряддя, якщо ділянки міняти/

Та трапляються складності і на легких розкопках, уточнює Григорій Гриценко, коли дуже близько поруч з колектором знаходяться інші комунікації. Саме така ситуація і біля Алмазного заводу. Тут одразу над колектором розташовані кабелі зв'язку. Доводиться, уточнює чоловік, їх підв'язувати і оберігати, а іноді – й виконувати роботу іншої структури. Саме тому за півдня, на перший погляд, виконано небагато роботи, говорить Григорій Гриценко, насправді ж обсяг значний, але його нівелюють численні обвали землі. Тому знову і знову доводиться підчищати дно старого колектору.

Як і на кожному підприємстві, є у працівників «Полтававодоканалу» обідній час. Під час нього журналісти зустрілися з генеральним директором підприємства Андрієм Іванішиним. Останній подякував за роботу, вислухав враження від побаченого та зробленого, поділився своїми думками.

/Андрій Іванішин, генеральний директор КП «Полтававодоканал»

Я раніше воду пив, купуючи в магазинах столову, а з тих пір, як працюю на «Водоканалі», воду п'ю з-під крану, і нічого не змінилося в цьому житті/

Якщо ж говорити про роботу підприємства, тут Андрій Іванішин погодився: робота у людей важка, а іноді працівникам «Водоканалу» й зовсім доводиться працювати в небезпечних умовах. Але все це заради того, уточнює чоловік, аби місто було з водою та не було перебоїв у роботі каналізаційних мереж. Останні ж наразі здебільшого – в аварійному стані, а грошей на ремонт немає. Тому й доводиться працівникам та керівництву підприємства нерідко проявляти свою винахідливість та кмітливість.

Стрічка новин